Читаймо зі стін !

(і клакаймо на фотки;))

Мирослав Трофимук - молодший

Нещодавно я був свідком кумедної картини. Вкотре гуляв Львовом, йшов однією тихою, не надто людною вулицею, а за кілька кроків попереду йшла бабуся з внуком. Він жваво її про щось розпитував, потім замовк:його допитливий погляд впав на стіну будинку, а точніше на промовистий напис на ній: ''Зранку не подрочив – день пропав!''. ''Бабусю, а со таке дроцити?'', - очі виблискували прагненням знання. Жаль, що я не бачив обличя бабусі в цей момент, але почув, як вона поспішно випалила: ''Андрійку, не читай зі стін!” За кілька років Андрійко підросте і про все довідається сам, але скільки він втратить, якщо послухається поради своєї бабусі. Андрійко – львів’янин, а кожен, хто живе у Львові, просто зобов’язаний читати зі стін, адже це найлегший шлях довідатися більше про історію свого міста, а також найінтимніші подробиці, повязані з життям його мешканців, а на разі про інше...

Оглядаючи різноманіття написів на будинках у старій частині міста, можна уявити собі, наскільки різним було населення Львова і його культура. Наприклад, на будинку № 9 на вулиці Івана Федорова бачимо герб Ставропігійського братства і під ним напис грецькою мовою – STAUROPHGION (Ставропігіон). Будинок збудований у 1904 році, на місці частково розібраного будинку XVI ст. Колись тут була друкарня і бурса ремісничої школи Ставропігійського інституту.

Рухаючись вулицею Івана Федорова в бік Староєврейської, дійдемо до будинку № 27. У 1580 році на кошти єврейського бургомістра Ісаака Нахмановича архітектор Павло Римлянин збудував на території за цим будинком синагогу, яку пізніше назвали ''Золота Роза'', до речі, потрапити до синагоги можна було лише через двері цього будинку.

На його фасаді бачимо табличку. Мейлах Шейхед, директор американської правозахистної органіції в Україні, розповів мені, що табличка подає інформацію про засновника синагоги Ісаака Нахмановича: ''Щодо назви синагоги ''Золота роза'', то існує безліч легенд, пов’язаних із нею, – пояснює пан Шейхед – На івриті вона звалася ''Турей Захав'' (Золоті рядки), мовою їдиш ''Gildene Roise''

(Золота Роза). Друга назва ,очевидно, пов’язана з іменем дружини рабина, яка звалася Роза.(Рузя по галицьки)''.

На вулиці Руській під номером 7 знаходиться інша святиня. Незважаючи на ту кількість пожеж, які пережила Успенська церква, її ансамбль зберігся до наших часів. Церкву перебудовували чотири рази протягом 1340 – 1629 років. Спочатку будівля була деревяною, але після пожежі 1421 р. її відбудували у камені, проте й нову будівлю спіткала та ж доля.

У 1547 р. Петро Італієць збудував нову церкву, але і її не оминула пожежа, що спалахнула в 1571 р. і знищила усю Руську вулицю. В 1591 році за будівництво взявся Павло Римлянин. У подвір’ї церкви знаходиться каплиця Трьох Святителів, збудована на кошти грека Алексія Балабана, про що нам говорить напис грецькою мовою на дошці над входом. Отець Ігор, настоятель собору, наголошує : ''Напис цей по-своєму оригінальний, адже написаний чимось на зразок львівського грецького ''суржику'', багато знавців грецької мови не могли дати собі з ним раду (сміється).'' Напис цей перекладений вперше Ліною Михайлівною Глущенко, доцентом кафедри класичної філології Львівського Університету імені Івана Франка. Вона пояснює: ''Мова напису справді своєрідна. Я вважаю, що це або специфічна церковна грецька мова, або в написі безліч помилок''. ''Цілком можливо, що людина, якій доручили карбувати напис, не знала мови,

з чим і пов’язана наявність помилок.'' – вважає викладач цієї ж кафедри Мар’яна Теодорівна Мокрівська.

Ось переклад напису(рік нажаль не вдалося розчитати):

Відновлений божественний святіший храм превосвященної Богородиці повністю, з куполом, поблизу найбільшої церкви русинів, та до міської стіни, паном Алексієм на прізвисько Палапан з Яніни, який здійснив це за свій рахунок, заради порятунку душі своєї і батьків. Пан Алексій є новим творцем святої обителі. Цей божественний храм був завершений в рік...25 травня. Ми тобі Христе, його даруємо. Амінь.

Поряд бачимо напис старослов’янською в’яззю :''Сіи врата господнє, праведніи виїдут в онь.'' (Це врата господні, тільки праведні увійдуть у них (переклад автора). З боку вулиці Руської напис із подібним змістом, але вже грецькою мовою:

''EISELQETE EIS TAS PULAS AUTOU EN EXOMOLOGHSEI''.(''Увійдіть у врата його в покаянні.'' (переклад автора).

До ансамблю церкви належить також вежа Корнякта, названа на честь вихідця з острова Кріт Костянтина Корнякта, який фінансував її будівництво. До речі, саме йому належала будівля № 6, що на східній частині площі Ринок.

Це єдиний будинок, який в XIV ст. мав 6 вікон вздовж фасаду. Ще з XIVcт. усім крім шляхти і духовенства, (тим, хто не мав права займатися торгівлею) було заборонено будувати будинки, які мали більше ніж три вікна вздовж фасаду, це було своєрідним правилом рівності між усіма купцями, ремісниками, лікарями, адже кожне вікно могло використовуватися, для реклами. Корнякт через осо-

бливі заслуги перед Польщею отримав звання дворянина і дозвіл на будівництво будинку із більшою кількістю вікон. Крім політичної діяльності, Корнякт займався торгівлею вином, у його винарні переважно ''зависали'' тільки багатії Львова.

Пройшовши східною вуличкою площі Ринок у північному напрямку, потрапимо на вулицю Друкарську. Тут на двох будинках

(№4 та № 45) над порталами бачимо колишню назву вулиці польською мовою ''ULICA GRODZICKICH''. Нинішня вулиця Театральна теж не завжди так називалася. Про це свідчить напис: ''UL. RUTOWSKIEGO'' на боковій стіні будинку № 8, що на проспекті Свободи. На цьому ж будинку біля вітрини книгарні на вулиці Театральній веселить око давній малюнок черевичків, а під ним читаємо: ''OBUWIA'' (Взуття). Схожий малюнок розміщений на вулиці Веселій. Тут зображені два капе-

люхи, нажаль напис, імовірно польською мовою, розчитати не вдається.Такі ж напівстерті часом ледь розбірливі рекламні написи бачимо на стінах будинків вулиці Івана Франка (№ 43), чи Дорошенка (№ 33), проглядаються вони й на будинку № 44 на вулиці Староєврейській, на вулиці Томашевського № 9 пару десятків років тому хтось продавав нафту та інші необхідні прилади і комплектуючі до гасових ламп : ''SPRZEDAM...NAFTĄ...WSZELKIE PRYBORY DO LAMP'', а також посуд, про що свідчить напис польською мовою ''NACZYNIE'' і малюнки. Оголошення про поштові послуги знаходимо на будинку № 8 на вулиці Томашевського. З впевненістю можна сказати, що численні рекламні написи на стінах Львова, не новина для львівян, адже більшість збережених інскрипцій XIX-XX ст. містять рекламну інформацію.

Наступний будинок підтверджує не тільки це, знаходячись на перехресті двох вулиць Курбаса та Тиктора, будинок під десятим номером знаходиться ще й на ''перехресті національностей'',і підтверджує різноманітність населення Львова. На його фасаді бачимо написи одного змісту, трьома мовами – польською, німецькою і на івриті : ''MLECZARNIA'', ''MILCHHALLE'',מילכהאללע. Без сумніву в цьому буднику колись знаходилась молочна крамниця в якій крім молока, сиру, масла та інших молочних товарів, можна було придбати каву, хліб, печиво, шоколад, какао - ''MLEKO'', ''KAWA'', ''HERBATA'', ''PIECHYWO'', ''MASŁO'', ''SER'', ''MILCHSPEISEN'', ''BUTER'', ''KÄSE'', ''GEBÄCK'', ''SAURE MILCH'', ''KAFFE מילךְשפײזעו ,מילךְ טהעע ,קאפע ,נעבּעל בּוטטעןקעז ,זויןעמילךְ …і зовсім неочікувано зустрічаємо слова ''AMERIKAN'', ''kancelaryjne'', ''HOTEL'', ''francuski'' - мабуть крім продуктів, тут можна було придбати канцилярські товари, привезені з Америки...
Фасади сецесійного будинку № 20, що на вулиці Руській, всіяні рекламою вже

української мовою. В партері львівських будинків містилися крамнички, склади, шинки, цей будинок не був вийнятком, з чим і пов’язаний зміст реклами. Якщо

пригледітися, то вдасться прочитати написи: ''ЦУКОР'', ''МОЛОКО''. У 1905 р. будинок на Руській був оновлений, і відведений під страхове товариство ''Дністер'', про що свідчить напис на північному фасаді будівлі. Цікаво також, що позначення року, коли був збудований будинок зроблене не звичною латиною, а кириличними буквами: "РБ АЦЕ". Зайшовши до одного з під'їздів цього будинку і уважно оглянувши стіни побачимо облицювальну плитку з цікавими візерунками, і назвою компанії, яка її виготовила : ''L & G Kaden Kraków – Lwów'', така ж плитка зустрічається в підїзді будинку № 5 на вулиці Григоренка, напис на ній повніший : ''L & G Kaden TOW. AKG. Kraków – Lwów''. Подібні написи, які містять інформацію про архітектора, що проектував будівлю, не рідкість у Львові. Будинок № 8, на вулиці Івана Гонти, Ляльковий театр, серед львів'ян - ''Лялька'' за назвою одно-

йменного клубу, що ще донедавна знаходився в цьому приміщенні. Над табличкою із назвою вулиці читаємо: ''PROJEKTOWAŁ JAN PROTSCHKE 1913''. Ще одна цікава плитка в будинку під номером 37, по вулиці Личаківській. Напис на ній говрить про особу виробника, чи то пак виробників: ''Bracia Mund Lwów''. На вулиці …,доречі в дворі будинку бачимо написи польською мовою, що вказують на нумерацію сходів, а також дату будівництва будівлі, традиційно, латинськими буквами: Anno Domini MDCCCCIX, тобто ''року Божого 1909''.

Доволі пошириними є власні назви, якими власники наділяли свої вілли, але також важливим було прагнення до наслідування античної традиції, про яку ми поговоримо пізніше і відгомін якої також присутній у місті Львові, а саме традиції розміщати на фасадах уривки із творів античних авторів, або сентенції, які б натякали жителям і гостям міста на те, ким є власник, і свідчили про те, що є він особою освіченою. Інколи ці написи мали чисто філософське забарвлення і наносилися, так собі можемо гадати, з якоюсь ритуальною метою, часто з вірою у те, що такі написи захищатимуть житло.

Вулиця Лисенка 37. Над входом до підїзду бачимо фігурку Матері Божої і напис ''Pod twoją obronę'' (Під твоєю обороною). Напис схожого призначення, але не такий мирний, а грізний і войовничий, бачимо над порталом будинку № 14 по вулиці Парковій, вулиця веде до входу в Стрийський Парк, з відси й назва. На захисті цього будинку стоїть вже не божественна сила, а…гладіатор, який застерігає кожно, хто замислить якийсь негідний вчинок проти жителів цього дому, що він його охороняє: INIMICE PRAETERI HANC DOMUM.
Я вже згадував про таблички, які повідомляють нам імена архітекторів, та меценатів, які

долучалися до будіництва тієї, чи іншої будівлі, як у випадку з Вежею Корнякта. Ще одну таку табличку зустрічаємо на

будинку по вулиці Бібліотечній 2. Таблиця на фасаді будинку свідчить, що на час правління короля Владислава IV, (очевидно Вази) на цьому місці знаходився арсенал Сенявських, який був збудований і облаштований Миколаєм Сеніявським з Кранева і Павлом Ґроджіцьким. Але повернімося до вулиці Друкарської. Кілька кроків на північ, і ми вже на вулиці Вірменській. Колись одна з трьох вірменських вулиць (Друкарська) називалася ''Поперечна Вірменська'', теперішня Лесі Українки – ''Нижня Вірменська''. Будівля під номером 7 на головній Вірменській вулиці – Вірменський собор. ''Перша частина собору збудована за проектом архітектора-вірменина у 1363 р. Незважаючи на різноманітні здогади, ім’я архітектора невідоме, знаємо лишень, що йому допомагав муратор (Муратори – це по-нашому бригадири) на ім’я Дорка.'' - стверджує настоятель собору отець Тадеос - . ''Пізніше собор постійно добудовувався, і друга його частина була спроектована архітектором Войцехом Келларом, імовірно німецького походження''.

Тут варто згадати, що більшість авторитетних книг з історії Львова, як і Вікіпедія пов'язують ім'я архітектора Вірменського собору з іменем Дорхі, у Вікіпедії ж появляється також ім'я, чи то пак прізвище Доре. Цілком можливо, що з плином століть муратор Дорка по-трошки перевтілився в устах львів'ян в такого собі ''архітектора Дорхі''. Отець Тадеос розповів мені також, що у дворі вмуровані плити на честь відомих вірменських діячів Юзифа Жулінського, Кароля Мікулі (останній, до речі, однин із засновників львівської консерваторії, композитор, учень Фридерика Шопена). Донедавна поруч висіла також табличка Теодору Торосевичу, але якісь вандали її зірвали. На дзвіниці собору, коло входу в двір з боку вулиці Вірменської, поміщено напис вірменською. Зміст його, каже отець Тадеос, такий :

Я, Андреас із Кафи, збудував цю дзвіницю на пам'ять про моїх померлих батьків і родичів.

В самому соборі, поряд із чудовими фресками, золотими буквами вирізьблені написи релігійного змісту польською мовою. Тут же зустрічаємо написи на надгробках, один з яких датований 1728 роком, на іншому ж бачимо ім’я вірменського архиєпископа митрополита Ісаака Ісаковича. Окрім того при вході в собор з боку вулиці Краківької знаходяться надгробні стелли із майже затертими епітафіями латиною.

Перед тим, як перейти до розповіді про латиномовні написи міста Львова, пропоную ознайомитися з деякими цікавими і не стандартними об'єктами, які також містять текстову інформацію і на які я наткнувся в під'їздах і двориках розшукуючичи там інскрипції. Продовжуючи тему Вірменського собору - в тзв. Вірменському Дворику я натрапив на зображення Божої Матері, особливо нічого про нього не взнавав, але мені здається, що донедавно його там не було, а отже ймовірно це ''графіті'' сучасне. Над входом до під'їзду під номером 39, що на пл. Ринок міститься вітраж з написом ''Ринок 39'', встановлений,

якщо не в цьому, то в минулому столітті. Схожий вітраж знаходиться на вулиці Кльоновича, зважаючи на назву вулиці, не дивно, що даний вітраж саме польською мовою інформує нас про те, що в цьому будинку колись знаходилася спілка вчительок: ''związek Nauczycielek''. На вулиці Івана Франка, в дворику, який знаходить під номером 9 я наткнувся на одну дуже цікаву плитку. На ній зображена рука, яка вказує на щось пальцем, а під рукою важко прочитується напис німецькою мовою (чи не єдиний доречі німецькомовний напис, який мені вдалося розшукати) ''XXX Zolle über den Wasserstand'' (30 футів над рівнем моря).

А ось в будику, з якого я хотів би почати розповідь про латиномовні і грекомовні написи у Львові, а саме в підїзді будинку під номером 13, на перетині вулиць Сербської і Староєврейської я знайшов електричний щиток з польських часів з промовистим написом на ньому ''WŁASNOŚĆ POLSKIEJ ELEKTROWNI'', а піднявши очі вгору, наткнувся на скляну табличку вже часів СССР з написом ''Список жителів будинку...Ленінського району''. Вкотре переконуємося, що Львів існує на перетині кількох епох, серед яких, як зрозуміємо пізніше не лише ще не забута епоха Радянська, чи епохи Австро-Угорської Імперії і Речі Посполитої Обох Народів, частинами яких Львів встиг побувати, а й жива епоха Античності, яка залишила свій відбиток на Нашому Місті.

Отож на зрізі кута згаданого вже будинку на куті Сербської і Староєврейської бачимо знак емфітевзису (вічної оренди) На знаку напис латинською мовою. Напис і знак означали, що орендатор будівлі має право вічної оренди. Таке право надавалося за особливі заслуги перед містом. Ще один такий знак, проте в гіршому стані, знаходиться неподалік, на будинку № 36 на вулиці Староєврейській.

AEDES EMPHITEVTICA IV CIVITATIS LEOPOL[I]ENSIS AB A[NN]O 1633
Емфітевтичний будинок 4 міста Львова від року 1633-го

Львів і Рим – розділені тисячолітнім часовим відрізком. Проте є дещо, що об'єднує ці два міста, а саме – латиномовна традиція. В період правління Данила Галицького у Львові застосовували латинську мову, як мову офіційних документів, латинська мова використовувалася і для позначення посад. Безперечно сліди її залишилися і в архітектурі нашого міста. Якщо уважно оглянути фасади будинків площі Ринок, та її околиць, то відразу стає ясно на скільки поширеною була латинська мова у Львові.
Візьмімо до прикладу будинок № 28 на західній частині пл. Ринок, він збудований у 1570 році для лікаря Павла Домініка Гепнера, два його портали і вікна прикрашені латинськими сентенціями, що мають глибокий філософський підтекст. Не буду зупинятися на описі цієї будівлі, всі охочі знайдуть докладну інформацію про неї в книзі ''ANNO DOMINI Латинські написи Львова'', а саме в передмові, ''Камінь і слово'', до неї , написаній відомим перекладачем і письменником Андрієм Содоморою. Крім цьго будинку написи латинською зустрічаємо на будинку № 23, і на Венеціанській камяниці (будинок № 14, на південному боці пл. Ринок).

Думаю, немає львівянина, який не знає де знаходиться Домініканський собор, але чи задумувалися Ви, чому собор називається домініканським? Збудований він ще в 13ст. на кошти домініканців, так звався орден, членів якого запросила до Львова Констанція, дружина Лева І. Спочатку собор був з дерева, але після пожежі відбудований із каменю.Домінканці(лат. domini canes) – дослівно перекладається, як ''Божі пси'', якщо згадати, що вони були так би мовити ''грізною рукою Господа'' в боротьбі із іновіруючими, то така назва не дивує. Напис на фасаді цілком влучно передає ідейний зміст ордену:

SOLI DEO HONOR ET GLORIA
Єдиному Богу честь і хвала

Неподалік від Домініканського собору, на вулиці Вірменській під номером 23 знаходиться будинок, який через тематику барельєфів отримав назву ''Будинок пір року''. На фасаді бачимо чотири зображення із селянського побуту, в різні пори року, зображення супроводжуються рядками із твору ''Георгіки'', римського поета Вергілія. Під латинським словом VER(Весна) бачимо селян, що обробляють землю. Латинське AESTAS (Літо) супроводжується зображенням

збору урожаю. Під написом AUTUMNUS (Осінь) розміщена сцена збору винограду. І врешті HYEMS (Зима) – на зображенні бачимо ілюстрацію до напису під барельєфом: Зимою селяни зазвичай насолоджуються,плодами, і радісні та ситі банкетують. Крім цього на будинку розміщене зображення Сатурна у вигляді сивочолого старця з крилами, він спирається на пісочний годинник, і тримає в руці кулю із написом: LINEA LOCI (Лінія місця) – Що б міг означати цей напис? Про яку саме лінію йде мова?

Дві неперевершені памятки архітектури 16 століття, оздоблені латинськими написам, знаходяться зовсім поруч одна від одної. Це дві каплиці, Кампіанів і Боїмів. На задній стіні каплиці Боїмів розміщені портрети її засновників і написи. Один з них вказує нам на засновника цієї каплиці:

GEORGIVS BOIM, CONSVL LEOPOL[IENSIS], CAPELLAE ISTIVS FVNDATOR. AN[NO]: 1617.
Засновником цієї каплиці 1617 року є львівський консул Геогій Боїм

Весь фасад каплиці оздоблений різьбою, в овалах над вікнами вирізьблено латинські цитати із Святого Письма. Усередині каплиці, окрім інших, є цікавий напис на гробниці Павла Георгія Боїма, сина засновника каплиці:

Hic Paulus Georgius Boim, multārum litterārum virtutumque vir, consul, iudex, medĭcus, phisĭcus; eheu quondam morbōrum terror nunc pulvis et umbra. Тут (похований) Павло Георгій Боїм,вчений і доблесний муж, консул, юрист, лікар, фізик, Гей же ! Колись був жахом для всіх недуг, зараз ти порох і тінь.

Каплиця цікава однією особливістю на її куполі розміщене зображення сидячого Ісуса у Гексиманському саду, що не є характерним для скульптури. Під зображенням можемо прочитати :

O VOS OMNES QUI TRANSITIS PER VIAM ATTENDITE ET VIDETE SI EST DOLOR SICUT DOLOR MEUS TREN. I
О ви всі, що йдете цією дорогою, зверніть увагу і подумайте, чи є ще біль, схожий на мій біль. Плач Єремії

Каплицю Кампіянів, що розташована неподалік від каплиці Боїмів, збудував вже згаданий архітектор Павло Римлянин. Її фасад прикрашають латинські написи духовного змісту.

Велика кількість написів міститься на фасадах будівель навчальних закладів. Це Львівський Національний Університет ім. І.Франка

PATRIAE DECORI CIVIBUS EDUCANDIS
Для прикраси батьківщини, для виховання громадян

Львівський Політехнічний Університет:

LITTERIS ET ARTIBVS
Науками і мистецтвом

Університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С.З. Гжицького:

HOMINUM ANIMALIUMQUAE SALUTI
Для здоровя людей і тварин

На корпусах Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького бачимо назви медичних наук латинською мовою:

PHYSIOLOGIA, ANATOMIA, HISTOLOGIA, CHIMIA MEDICA, HYGIENA, PHARMACOLOGIA, PATHOLOGIA, ANATOMIA PATHOLOGICA, MEDICINA FORENSIS
Фізіологія, анатомія, гістологія, медична хімія, гіґієна, фармакологія, патологія, патологічна анатомія, судова медицина

На корпусі бібліотеки технічної літератури, що при Львівському Політехнічному Університеті бачимо напис :

HIC MORTUI VIVUNT ET MUTI LOQUNTUR
Тут мертві живуть і німі розмовляють

Відголос античності торкнувся й іншої львівської бібліотеки.: Науковоа бібліотека Львівського Національного Університету, що знаходиться в приміщенні будинку № 5 на вулиці Драгоманова, заснована в 1608 році(тоді ще бібліотека при школі єзуїтського колегіуму). Зведення сучасного корпусу бібліотеки, на вулиці М.Драгоманова, було завершене в 1904 році. В 1905 році корпус відкрив свої двері для відвідувачів. Найстаріша в Україні бібліотека, незважаючи на численні пожежі, протягом чотирьохсот років збагачувалася новими найменуваннями, зараз її обсяг становить 2,836 млн. примірників. Кожна піщинка цієї споруди ''просякнута словом'', недарма читальний зал головного корпусу оздоблений фресками із латинськими та грецькими сентенціями. Фрески виконані художником Юліушом Макаревичем, крім написів тут, в алегоричній формі, зображені чотири традиційні факультети, тогочасного Університету : теологічний, юридичний, медичний та філософський. В часи Другої світової війни фрески внаслідок артилерійського обстрілу зазнали пошкоджень, були відреставровані, але очевидно реставратори не знаючи ні латинської ні грецької мов, наробили в написах кілька помилок(через що мені не вдалося розкрити змісту кількох грецьких написів, якщо хтось випадково має якісь здогадки, щодо перекладу цих сентенцій, то прошу писати на мою пошту;)). Зараз приміщення потребує подальшої реставрації. Фрески знаходяться на склепінні приміщення. Розглянемо написи з-права на ліво. Нехай вас не дивує написання латинської літери ''U'' як ''V'' - таке написання характерне для інскрипцій.
Перший напис гласить:

DVX ATQVAE IMPERATOR VITAE MORTALIVM ANIMVS EST
Керівник і провідник життя смертних є душа

Наступний напис грецькою мовою мені не вдалось перекласти:

EN BPOΘI AΛEΘEIA

Третім за чергою, йде дещо скорочений, вислів із твору “Георгіки’‘ римського поета Вергілія:

LABOR OMNIA VINCIT
Труд усе перемагає

За нам знову грецькою читаємо вислів, щодо переклдаду якого я також вагаюся:

KPIΣIΣ ΧAΛEΠH
Результат непередбачуваний

Далі читаємо:

DOCTRINA EST FRVCTVS DVLCIS RADICIS AMAR[A]E
Наука – солодкий плід гіркого кореня

ΠΕΙΡΑ ΣΦΑΛΕΡΗ
Проба непередбачувана

Ряд написів на правій стіні закінчує Гуґо Сен-Вікторіанський і його слова із твору ''Дидаскалик'':

AB OMNIBUS LIBENTER DISCE QUOD NESCIS
Охоче вчишся від всіх того, чого не знаєш

На склепінні центральної стіни залу читаємо: грецькою:

ΛΟΓΟΣ
Cлово

латинською:

SUMMUM IVS
Найвищий закон

Перелік латинських написів на лівій стіні розпочинає Тома Кампійський:

EGO SUM QUI DOCEO NOMINEM SCIENTIAM
Я той, що навчає людину знання

І знову загадковий грецький напис:

KAIΡΟΣ ΟΘΥΣ

Опісля - латина з-під пера Томи Кампійського:

DVABVS ALIS HOMO SVBLEVATVR A TERENIS SIMPLICITATE SCILICET ET PVRITATE
Два крила підносять людину над земним – простота і чистота

Перескочимо один грецький напис, бо це лише половина сентенції і причитаємо, натомість сентенцію із Моральних листів Сенеки до Луцілія:

SAPIENTIA SOLA LIBERTAS EST
Мудрість – єдина свобода

А тепер бачимо й іншу частинку відомої сентенції, яку частіше чуємо латиною ''Ars longa, vita brevis'', тільки ту вона писана грекою:

TEXNH MAKPA ΒΙΟΣ ΒΡΑΧΡΗ
Мистецтво довге(вічне), життя коротке

Помітно, що написи тісно повязані і перекликаються із завданням будівлі – нести людям знання, і закликають до заглиблення в роздуми, роботи наших попередників, адже: Щасливий той, хто зумів пізнати суть речей – не двозначно натякає останній напис , висловлювання Вергілія із його твору ''Георгіки'', що очевидно стало сентенцією: FELIX [Q]UI POTUIT RERUM COGNOSCERE CAUSA[S], мабуть внаслідок реставрації людьми не дотичними до латинської мови, в написі допущені дві помилки,OUI замість QUI і CAUSAO замість CAUSAS.

Крім повноцінних написів, сентенцій, висловів, чи прислів’їв надзвичайно багато у Львові просто позначок будівництва, чи реставрації будинків. До прикладу на будівлі, що знаходиться на перехресті вулиць Вірменської та Друкарської,над контфорсом з боку вулиці Вірменської можна розгледіти напис ANNO DOMINI – Року божого, проте рік заснування розчитати не вдається. Серед них згаданий вже напис в дворі будинку на вулиці Міцкевича, чи то під 6 чи то під 7 номером, також зустрічаємо таку нумерацію на будинку № 3, що на вулиці Князя Романа, це один з корпусів Політехнічного Університету і на Дорошенка 19, не варто зайвий раз розповідати, скільки таких написів зустрічаємо на будинках Ринковох Площі...Ставлять їх, як показують приклади навіть до недавнього часу, наприклад на Катедральному соборі, який знаходиться неподалік від Площі Ринок, на вулиці Вірменській бачимо напис:

AO:DNI RENOV. A. D. MCMXCIII
Оновлений року божого 1993

Неподалік від згаданої раніше бібліотеки Політехнічного Університету знаходиться церква…На одній з її стін можемо помітити віконце, що мабуть веде до усипальниці…Його добре видно з вулиці Бібілотечної, на якій, як пам'ятаємо знаходилася дощечка з інформацією про заснування Арсеналу Сенявських. Напис на ньому латинською мовою гласить:

REQVIESCANT IN PACE
Спочивайте з миром

Проте, щоб не завершувати на такій не надто веселій ноті згадаю про ще один напис, який зроблений недавно і має, порівняно з попереднім, абсолютно протилежний зміст. Це фреска, яка знаходиться на одній із будівель ЛКП ''Львівводоканал''. Завдяки старанням авторів сентенція не потребує перекладу:

Всі ці написи мовчать, ув’язнені в камені, і можуть сподіватися лише на випадково кинутий погляд львів’янина, або прискіпливу спостережливість туристів, але є у Львові один напис латинською мовою, недосяжний для щоденних пішохода, бо знаходиться на висоті 75м. Цей напис має превілейований статус, що 15 хвилин він нагадує нам про своє існування. ''промовляючи'':

VIGILATE, NASCITIS ENIM HORAM
Не спіть, адже не знаєте годину

Якщо ви ще не здогадалися, що це за напис, то вам просто необхідно прочитати, згадану раніше, книгу ''ANNO DOMINI Латинські написи Львова'', її авторам, викладачеві кафедри класичної філології ЛНУ ім І. Франка Маркіяну Домбровському та перекладачеві, письменникові Андрію Содоморі, я хочу, принагідно, подякувати за допомогу при створенні цієї статті. Завдяки вдалій співпраці цих науковців, сприянню Василя Габора, львів’яни і світ отримали книгу, яка крізь об’єктив фотографа Андрія Кіся розкриває всі таємниці, пов’язані з латинськими написами у м. Львові. Також хочу висловити подяку викладачеві кафедри класичної філології при Львівському Національному Університеті Ліні Михайлівні Глущенко, яка люб'язно погодилася надати свій переклад для публікації у цій статті.

2008-2011