Історія Могили Івана Франка, або чому ми так ненавидимо Особистостей та Авторські Права.

28-го травня, в річницю смерті Івана Франка, відбулося покладання квітів до його могили  на Личаківському кладовищі і була відправлена панахида. Пропонуємо переглянути фото із цієї події, а також виступ директора Інституту Літератури ім Т. Г. Шевченка НАН України, доктора філологічних наук Миколи Жулинського.

Пуп Землі попросив директора львівського літературно-меморіального музею Івана Франка – Романа Горака, розповісти історію могили. Цю розповідь тут публікуємо:

“Представники українська громади після смерті Франка мали намір поховати його на місці майбутнього Пантеону, який був започаткований пам’ятником Миколи Барвінського, однак польська адміністрація не дала дозволу на таке поховання і Франко був похований у “готелевому гробівці” Мотелевських-Мотильчинських. “Готелевими” звалися гробівці, які власники здавали в оренду для тимчасового поховання.

_DSC_6658_1

Панахида на могилі Івана Франка в 2013-му році

П’ять років, українська громада боролася за те, щоб отримати від польської окупаційної влади місце для поховання Івана Франка – місце сучасного поховання. М’яко кажучи, це був смітник, навіть не дивлячись на те, що на тому куті були поховані два великих герої Польщі – учасники Січневого повстання, тепер пям’ятники їх відновлюються. Дякуючи старанням Петра Карманського, якого Франко, в свій час, бичував за його молодомузівство, ми отримали сучасний вигляд могили – він зробив її, так зване, архітектурне оточення.

_DSC_6655_1

Панахида на могилі Івана Франка в 2013-му році

Іван Франко був перепохоронений за участі всіх львівських св’ященників, але перед вели священники із церкви Петра і Павла, бо це була найближча церква. Гробівець був збудований на дві людини і був відкритий.

_DSC_6700_1

Панахида на могилі Івана Франка в 2013-му році

В пресі зустрічалися різні відгуки на цю подію – польська преса писала про те, що Франка перепоховали неправильно, бо труна, начебто, відрізнялася, хоча, насправді, все було зроблено правильно. Робилося це для того, щоб викликати сумнів в населення.

_DSC_6693

Панахида на могилі Івана Франка в 2013-му році

Потім почали збирати гроші на будівництво пам’ятника Івана Франка. Ця процедура тривала аж до 1933 року, бо була страшенна інфляція і всі зібрані кошти моментально згоряли, до прикладу, сучасники розповідають, що одного мільйона тогочасних злотих вистачало на одну коробку сірників.

_DSC_6790_1

Панахида на могилі Івана Франка в 2013-му році

Потрібно врахувати, що це були післявоєнні часи, коли кожен рятувався, як міг, а українська громадськість була залишена сама на себе, але все ж кошти вдалося зібрати і в кінці були проведені конкурси на проект пам’ятника і конкурс виграв Володимир Литвиненко – уроджинець Пирятинщини, учень Родена і Бурделя – відомих французьких скульпторів. Він почав роботу над цією скульптурою і закінчив її, фактично, в 1932 році.

_DSC_6706_1

Панахида на могилі Івана Франка в 2013-му році

В 1933 році бронзову скульптуру відливали на теперішній скульптурній фабриці, на вулиці Мучній. Моделлю для скульптури був студент медичного факультету Львівського університету Микола Загайдаківський. Саме минуло 100 років від дня його народження. Брили обтесувалися в майстернях Теровича, напроти Личаківського кладовища. Коли брили були готові, то їх потрібно було перенести до могили, але грошей на таке перенесення не було і найняті були люди із біржі праці, вони, напевно, думали, що зароблять якісь копійки, бо праця була дуже важка – доступитися до брили могли лише десятеро людей, а вага для такої кількості людей була занадто великою.

_DSC_6698_1

Панахида на могилі Івана Франка в 2013-му році

Робота тривала дуже довго, але зрештою, коли вже була завершена і зайшла мова про оплату праці, то всі ці працівники відмовилися від грошей і лише захотіли сфотографуватися коло пам’ятника, як і працівники ливарного цеху, які лише сфотографувалися коло відлитої скульптури і не хотіли платні за свою роботу. Так цей пам’ятник обійшовся відносно “дешево” – коштував лише матеріал, який і так був достатньо дорогий.

_DSC_6811_1

Панахида на могилі Івана Франка в 2013-му році

На урочисте відкриття приїхала вся рідня, окрім Петра Франка, який на той час був на Великій Україні, приїхав навіть Василь Стефаник. Йшли делегації. Коли в колоні з’явився “ЛУГ” Романа Дашкевича, який вважався тоді зрадницьким елементом, бо “ПЛАСТ” був забаронений – в тих дітей лугівців полетіло каміння з боку всіх патріотів. Польська поліція цього чекала. Одразу всіх розігнали, Василь Стефаник мало не дістав каменем по голові…

_DSC_6825_1

Панахида на могилі Івана Франка в 2013-му році

Так Україна почала боротьбу за ідейний спадок Івана Франка.  Від того часу, фактично, масові зібрання на могилі Франка були заборонені, якщо й відбувалися то спорадично і в невеликій кількості. Панахиди на могилі Франка відновилися вже у 1993 році. Першу панахиду відправив Богдан Смук, тепер його правонаступник відправляє панахиди.

_DSC_6762_1

Панахида на могилі Івана Франка в 2013-му році

В 1956 році, коли було сторіччя від дня смерті Івана Франка велися дискусії щодо того, чи святкувати чи не святкувати цю дату і наші “великі”, вже потім, патріоти кричали про те, що треба подумати, що за “вічний революціонер” він був і що це означає його “не пора”, чи ми трактуємо Франка правильно. Хрущов не знав що робити і сказав, що важливіше сьогодні питання стради, бо потрібно зібрати мільйонний урожай і тільки дякуючи діаспорі, це святкування було внесено в додатковий список ЮНЕСКО, але влада вирішила, що на могилі потрібно навести порядок і напис, який засвідчував авторство скульптора, а на камені було висічено горильєфом, тобто напис не був виритий в камені, а виступав над його площиною – “Литвиненко 32″, був просто знищений.

Але камінь має память кращу ніж люди і коли святкувалося 150-річчя, то хтось із працівників Личаківського кладовища помітив, що напис висвітлився і сьогодні його прекрасно можна відчитати.”


Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

UA TOP Bloggers