«Лісова пісня» на сцені театру

Текст: Олександра Будлянська

Фото: http://www.kurbas.lviv.ua/

Що таке модерністський театр? Або що таке знаменита «Лісова пісня» Лесі України у театр імені Леся Курбаса? Це вже не драма, а п’єса, але все та ж феєрія. Андрій Приходько, київський режисер, що поставив «Лісову пісню» на сцені Курбаса навесні 2011-го, залишив на сцені ту казку, палітру легенд і абсолютне єднання із природою. А що дав режисеру модерний театр – це грати разом із глядачами. Сидячи у перших рядах, ви можете стати березою або дубом, ви будете співати разом із Мавкою, говорити із Лісовиком та навіть станете на декілька хвилин учасником дій і перепитій вистави.

Персонажів Мавку і Килину – грає одна актриса (Оксана Козакевич), і вловити перехід від Мавки до Килини досить важко. Ми бачимо: Мавка, яка вперше зраджує себе і піднімає руку із серпом на Русалку Польову (себто жито), тоді й перевтілюється в Килину. Бачимо зміну одягу: із легкої вишиваної лляної сукні Мавка переодягається у спортивні штани та светр, ховає волосся. Так з’являється Килина. І та вже Килина починає розмовляти російською мовою та вживає матюки.  Узагалі образ Мавки змінений, адже це не та чорнява красуня, що заквітчана у зелене і має довге волосся до поясу, а маленьке жваве звірятко, що стрибає по всій сцені.

05

У драмі три дії – три пор року, так само і на сцені. Та проте, зміни пір року у виставі асоціюється із різними сезонами людського життя. Весна як юність Лукаша, літо як його дорослішання, а пізня осінь як старість. Між переходами пір року ми ще й спостерігаємо етапи деградації Лукаша, як він втрачає духовні цінності та орієнтири. Упродовж трьох дій – його грають троє акторів. Спочатку милий, ніжний, наївний і сором’язливий Лукаш розмовляє українською, грає на сопілках, а потім плавний перехід на суржик, російську мову та навіть матюки й у роті вже не весела сопілка, а цигарка.

Образ дядька Лева, що у творі є мудрим, серйозним, тут ми бачимо старого смішного діда.

Ми глибоко відчуваємо сучасність у виставі, перегук із сьогоденням. Незважаючи на потерчат, русалок, Лісовика та інших містичних істот. Дивлячись, ми розуміємо, що всі під одним небом і воно або допоможе нам, або покарає нас. Природу неможливо обманути, неможливо перемогти. І мораль така: потрібно жити у тісному зв’язку із природою, щоб не втрати свій початок, щоб до себе дорівнятись.

Не можна не згадати про костюми і музику. На сцені весь час звучить або сопілка Лукаша, або народні пісні мешканців, або різні звуки природи. А коли на початку з’являється Перелесник у яскраво-червоному гуцульському костюмі, що аж горить на ньому. Режисер використовує вбрання різних народів України для казкових істот.

06

«Лісова пісня» на сцені театру імені Леся Курбаса – це ковток свіжого повітря у сучасному театральному мистецтві. І навесні 2011-го року ця вистава стала найцікавішого прем’єрою.  Вже п’ятий рік поспіль вона залишається  гучною прем’єрою щомісяця, коли всі квитки розкуповують та цілий зал заповнений. Для львів’ян і гостей міста – сходити у Курбаса на «Лісову пісню» є обов’язковим, як зійти на Ратушу чи пройтись Личаківським цвинтарем. У театральному українському мистецтві це феномен, який сколихує серце, змінює світогляд та дає естетичне задоволення, усвідомлення якихось вищих матерій.

 


Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

UA TOP Bloggers