Максим Мрвіца: «Мені пощастило бути класичним піаністом»

Текст: Анна Шпилевська

Фото: архів музиканта

MaksimКвітневої пори вперше в Україну завітає талановитий хорватський піаніст Максим Мрвіца. Український дім на Європейській площі гостинно запрошує послухати гру молодого митця 24 квітня о восьмій вечора.

Отож, хорватський гість Максим Мрвіца – піаніст зі світовим ім’ям. Максим зрозумів, що хоче стати музикантом, коли йому було 8, коли він вперше побачив фортепіано в гостях у друга Олександра. Заняття музикою він розпочав у дев’ятирічному віці і вже в одинадцять(!) років дав свій перший сольний концерт з оркестром.

Сьогодні маестро – найбільш затребуваний виконавець світу. Уявіть тільки, копії його альбомів сягають позначки 4 мільйони, вони удостоїлись звання золотих і платинових, а 57 країн світу вже встигли оцінити талант Максима. Його індивідуальний стиль привів до співпраці з багатьма відомими брендами, які навіть давали йому одяг для концертів. «Vogue Hommes» назвав Максима чоловіком, який, на їхню думку, одягається краще за всіх музикантів світу.

Менеджер Максима – Mel Bush, який так само був продюсером багатьох відомих виконавців та груп, таких як: Led Zeppelin, Paul McCartney, Queen, Elton John, Bob Dylan, Santana.

Поспілкуватися із обдарованим митцем мені видалося англійською, тим більше, що дзвінок пролунав із міста туманів й дощів, столиці ділового життя Великобританії, й Батьківщини Шерлока Холмса – Лондона.

–  Максиме, зовсім скоро Ви матимете концерт у Києві. Які твори увійшли до виконуваної програми? Чи це буде класична музика, чи твори стилю Classical crossover (музичний  стиль, що характеризується як свого роду синтез, гармонічне поєднання елементів класичної , рок-, поп- та електронної музики  – прим. авт.)

– У квітні даю концерт для столичної публіки. Це – перший виступ у Києві. Виконуватиму музику із мого репертуару. Серед стилів – вже звичні для мене твори Classical crossover та класичні речі.

–  Ви навчалися у музичній академії Загреба, згодом – в Будапештській академії музики, вже за кілька років для Вас відкрив обійми Париж. Проте успішному навчанню передувала війна в Югославії. Вам та Вашій сім’ї загрожувала реальна небезпека, та Ви продовжували грати у підвалі музичної школи. Для п’ятнадцятирічного юнака – це, мабуть, було великим випробуванням. На думку одразу приходить фільм «Піаніст» (2002), знятий режисером Романом Полянським. Нині на Сході Україні ми теж маємо війну, тому відчуваємо те ж, що й ви тоді. Розкажіть про ті часи.

– Так, Ви правильно зазначили, мені було 15, і, справді, я був дуже молодий. Ця війна тривала так довго… Я просто фізично не мав часу думати про те, що відбувається, просто грав – займався на фортепіано. Мусив утікати від війни, і саме музика й цей чудовий інструмент, зокрема, допомогли мені здолати ці складні часи. Ти повинен пристосуватися – маєш рухатися далі.

Пам’ятаєте день, коли виграли у Міжнародному конкурсі піаністів імені Рубінштейна? Для Вас це була величезна перемога. Конкурси такого рівня не обходяться без щоденних восьмигодинних занять. Якою була Ваша перемога?

– Так, пригадую, конкурс відбувався у Парижі і я зовсім не очікував на тріумф, навіть був шокованим таким рішенням журі. Уявляєте, як це було важливо для моєї кар’єри? Дійсно, вправлятися потрібно було багато, адже щоб стати успішним – ти маєш гарувати. Піаністи часто не слідкують за часом гри, вони працюють на результат. Один із відомих виконавців запросив мене на навчання, саме тому я переїхав жити у столицю Франції.

Упевнена, це було важливим для Вас, рішенням.  Бо саме тоді Ви записували перші альбоми. Максиме, розкажіть, будь ласка, про Ваш останній альбом «Mezzo E Mezzo». Він складається  із двох частин, це, знову ж таки, класична музика та crossover треки, чи не так? Що Вас надихало під час створення платівки?

– У альбомі дійсно представлені ці два типи музики. Я хотів розкрити себе не тільки в класичному аспекті, проте й в crossover music. Працювати із цим альбомом було для мене дуже захопливим і цікавим. Він включає сучасну інтерпретацію, а також найвідоміші твори класичного зразка.

Ви маєте свій власний стиль не тільки у музиці, проте й у одязі. Вашу манеру вдягатися визнали найкращою серед музикантів. Чи у Вас є дизайнер, який щодня дбає про зовнішній вигляд на сцені? Звісно, можете назвати Dolce & Gabbana, Christian Dior…

– Знаєте, комбінуванню речей я спеціально не навчався. Завжди любив експериментувати із кольорами та стилями. Мені до вподоби вдягатися на сцену таким чином, як я зараз це роблю. Як Ви вже помітили, полюбляю  чорний колір. Ну, і модні речі дизайнера Крістіана Діора (посміхається – прим. авт.)

В минулому році вийшов фільм, котрий демонструє Ваше життя, «Максим – Рапсодія з Хорватії». Чи Вам сподобалося бути актором? Поділіться враженнями. 

– Коли мені запропонували знятися у фільмі, я був збентежений (сміється –прим. авт.), проте вчителі та менеджер заохочували розповісти про моє життя, особливо їм хотілося, щоб я висвітлив воєнні роки. Я справді дуже щасливий, що знявся у цьому документальному фільмі.

Впевнена, що Ви – прекрасний актор. Чекаємо на показ в Україні! А яке, до речі, Ваше улюблене місто у світі? Чи це – Ваше рідне, чи, можливо, якесь інше? До речі, мабуть Вам до вподоби Київ. Ви ж були у столиці, чи не так?

– Ой, знаєте, на жаль, я ще ніколи не їздив до Києва. І от – маю можливість давати концерт в українській столиці, а також надіюся скоро прилетіти у Вашу країну. Важко сказати, яке місто для мене є найулюбленішим. Знаєте, мабуть я назву Париж. Це – найкраще місто у світі особисто для мене, саме тут я живу і щоразу після гастролей люблю сюди повертатися.

Романтичне місто! Ваше виконання деяких творів – просто вражає. Взяти хоча б Другу «Угорську рапсодію» Ференса Ліста, сучасний погляд на Прелюдію до мінор із першого тому ДТК Йоганна Себастьяна Баха, ковток свіжого повітря в Бетховенській «Апассіонаті», «Революційному етюді» Фридерика Шопена, власну інтерпретацію «Рапсодії на тему Паганіні» Сергія Рахманінова… Цей список можна продовжувати. Чи полюбляєте класичну музику, а чи, можливо, Вам подобається не тільки цей стиль? Твори якого композитора  до душі музикантові високого польоту? Можливо, це український маестро?

– Мені пощастило бути класичним піаністом. Проте, як я уже зазначав, це – щоденна важка праця. Щоранку я прокидаюся і граю твори найталановитіших композиторів у світі – Людвіга ван Бетховена та Вольфганга Амадея Моцарта. Так, музика цих митців й справді припала мені до душі. Проте, окрім класики слухаю електронну, популярну, рок-музику…

Максиме, плоди Вашої праці – досить значні. Проте, чого ще Ви мрієте досягнути за кілька років? Можливо, це буде співпраця із різними співаками, композиторами, піаністами, оркестрами?

– За три дні я лечу в Китай, маю великий тур у Азії, згодом планую записати альбом із моїх найпопулярніших творів, пізніше – концерти й ще раз концерти. У мене дуже насичений графік.

Сподіваємося, Ви знайдете кілька вільних днів і завітаєте у нашу культурну столицю – Львів, а також в інші не менш чудові міста. Запрошую Вас сповна відчути гостинність українців.

– Так, звісно! Спочатку матиму концерт у Києві, а згодом хочу поїхати у гастрольний тур Україною.

 

Чекаємо талановитого піаніста Максима Мрвіцу в нашій країні й зичимо усіляких гараздів та інспірацій неперевершеною музикою.

 

 


Comments:

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>

UA TOP Bloggers