ZSUF

559596_401423099869329_838857236_nZSUF існує з весни 2001 року, хоча з’явився він не на порожньому місці. Ще у 1998 в Тернополі виникла химерна арт-формація “Відірвані від опалення”, яка об’єднала тих, кому набридли і ґрандж, і альтернатива, і штампована рок-музика взагалі. Колектив (близько 10 чоловік) орієнтувався на імпровізаційну психоделічну музику, яка була обрамленням театральних сюрреалістичних перфомансів – під час концертів дійство перетворювалося на божевільний неконтрольований геппенінґ (грали хто на чому міг і що міг винести на сцену – від дитячих металофонів до листового заліза і арматурної перкусії). Було круто, весело та… малозрозуміло, особливо публіці, яка продовжувала хавати вчорашню рок-жуйку і сприймала ZSUF виключно як обдовбаних інопланетян, що випадково реінкарнувалися в Тернополі. Давши кілька виступів „Відірвані від опалення” розпалися. На їх уламках двоє молодих людей Олександр Ротман та Сергій Василишин утворили ZSUF – безкінечні домашні репетиції і сейшени, надпродуктивний гоум-тейпінґ (близько 50 касетних альбомів за неповний рік часу) – вільного часу було досить, бо ніхто тоді не працював (декласовані марґінали перебивалися випадковими заробітками, часто – не зовсім законними). Загалом панувала атмосфера свята, цілковитої невимушеності і незалежності від жодних рамок і умовностей, яка й надихала, власне, на творчість. Ось так, приблизно все і починалося…Музичні експерименти та інтереси ZSUF простягаються від індастріелу і нойзу до психоделії і різноманітної експериментальної електроніки, з активним залученням відео-арту, різноманітних перфоменсів, гепенінігів та інсталяцій.На сьогодні ZSUF – це Сергій „Вася Пункер” Василишин (вокал, лірика, семпли, концепт-арт), Володимир „Соніч” Сонічєв (бас, синтезатори, каос), Богдан Супронюк (дісторшн цимбали, діджеріду, дримба), Андрій „Фрікі” Меренко (нойз, скетчі, семпли, синтезатори)